Хресний шлях українців

Хресний шлях українців - продовжуємо рубрику-проєкт започатковану публічною бібліотекою с-ща Печеніжин. Діліться спогадами рідним. Відтворимо історію разом.Крик душі.Зі спогадів дитинства: Ольга Василівна Горук..... 1945 рік. Зима, грудень місяць. Одного ранку нашу хату обступили енкаведисти. Це було щось страшне! Вони кричали, щоб ми скоро збиралися. Мама в розпачі спитали куди? Відповідь: "На білі ведмеді".Брату вдалося втекти. Вони зтягнули хворого тата з печі, маму, сестру, яка повернулася з Німеччини і повезли у мебельний комбінат Печеніжин (там було капезе), а потім у Коломийську тюрму. Скільки там пробули не знаю. Пам'ятаю, як погрузили у великий товарняк і повезли.... Разом з нами їхала родина Рощинських там була жіночка, яку називала Дмитрихою, її дочка Олена і брат Володимир. Їхали цілий місяць. Добрі люди допомагали продуктами, бо через втечу брата не дозволили взяти нічого. Остання зупинка станція Кожва Комі АССР. Дали житло, якщо це можна так назвати. У травні 1946 року помер тато, а у червні маму засудили на 10 років. Мама в таборі була 5 років. Строк відбувала на станції Косью. Я залишилась з сестрою Параскою, яка працювала на лісосплаві. За роботу їй давали дуже маленький пайок, якого не вистачало, щоб вижити. І одного дня сестра сказала, що підемо топитись. Взяла мене за руку і ми пішли на річку Печору. Добрі люди врятували. 1956 року нас звільнили з спецпоселення. Мама вернулась до дому. Я ще рік пробула там. 1957 року повернувшись у Печеніжин відчула неприязнь до себе. Ніхто не хотів брати на роботу. Казали, щоб поверталась звідки приїхала. Тільки одна совісна людина запропонувала роботу в книгарні. 1963 рік доля знову закидає у Воркуту разом з чоловіком. Пройшло багато років повернувшись знову у рідне містечко працювала на заводі " Індуктор" відчувала на собі "недобрі погляди". Все минулося залишився тільки великий колючий рубець на душі. Буваючи зараз в Коломиї зупиняюсь біля будинку де була тюрма, де пройшла частина мого дитинства. Я завжди залишаюсь гордою українкою. Нас ніхто і ніщо не зможе здолати. Цінуймо наше рідне: Україну, Мову, Культуру

Зі спогадів Ольги Олеся Горук

Ознайомитися з матеріалами можна у публічній бібліотеці селища Печеніжин.