Старожили нашої громади Вінтоняк Микола Васильович народився 30 травня 1935 року в селищі Печеніжин, в багатодітній сім'ї. Він був найстаршою дитиною, все довелося пережити холод, війну, голод. Незважаючи на все Микола Васильович закінчив Печеніжинську школу, відслужив службу в армії. Пробував поступати на історичний факультет Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника, але напевно не судилось, вчасно не прийшло запрошення не пройшов по конкурсу. Це залишило осадок на серці молодого Миколи і він пішов працювати на хлібозавод. Одружився у 1959 році з Ганною Гриньків. Виховали 8 дітей, 4 - синів, та 4 - дочок. Дітей виховували бути чесними, дружелюбними, поважати старших, любити свій край. Всі діти закінчили Печеніжинську середню школу. Хлопці відслужили службу в армії. Старалися дати дітям вищу освіту. Любив дітей возити на туристичні екскурсії: Тернопіль - катер, Чернівці - кімната сміху, Київ - Алея слави, Дніпро, зоопарк і ін. Сам Микола Васильович ще з шкільних років почав збирати власну приватну бібліотеку, яку доповнює літературою по сьогоднішній день. Приватна бібліотека напевно є однією із найбільших у Івано-Франківській області. Складає більше 5 000 примірників. У 1971 році до пана Миколи завітало КДБ, шукали заборонену літературу, три дні тримали в ізоляторі, хотіли дізнатися де схована література, але так і нічого не добилися від Миколи. Микола Васильович пишається своїми безцінними примірниками бібліотечної скарбниці. Є колекціонером гральних картів, має зібрані марки всього світу, має велику колекцію спиртних напитків. Вже 15 років, як поряд не має дружини Ганни. Хочемо сказати, що Микола Васильович будучи у 80 річному віці виступав у фолькльорному мюзиклі у місті Київ, є почесним штрамаком селища Печеніжин. Завжди підтримував художню самодіяльність рідного селища. Ще й до тепер співає у церковному хорі. Має чудове захоплення дуже любить подорожувати. Відвідав всі країни СНД. Бачив прекрасні краєвиди у Іспанії, Словаччини, Словенії, Румунії, купався в Середземному морі і все це у 80 річному віці. Здійснив свою найзаповітнішу мрію це паломницька подорож на Святу Землю - Дорогою спасіння Побував там, де провів своє земне життя Спаситель, де народився, проповідував і був розп'ятий. Нагороджений грамотою "Паломника".Хотів відвідати місце паломництва та зціленнь Лурд у Франції, але не здійснив, не пустили по віку. Немає напевно гірської вершини на Прикарпатті де б не ступила нога Миколи Васильовича. Має дуже цікаву історію із життя, з 1988 року кожного року 1 січня зустрічає у Києві. Дочекався - 13 онуків, 9 - правнуків, яким прищеплює любов до книги. По сьогоднішній день веде активний спосіб життя. Ходить в церкву, співає у церковному хорі, займається сільським господарством. Ми дуже пишаємося нашим краянином. І маємо з кого брати приклад. Тож здоров'я Вам , творчої життєвої наснаги і всіх земних благ.З повагою працівники публічної бібліотеки імені В. Грабовецького смт.Печеніжин

Фотогалерея